Жовтень — це Місяць дружби в YMCA округу Снохоміш, і ніхто не втілював значення дружби більше, ніж Томоко Браянт.

Томоко, багаторічна інструкторка з групових вправ у родині YMCA в Мілл-Крік, пішла з життя у червні після мужньої боротьби з раком. Її колеги описують цю втрату як таку, що відчувається у великих і малих речах, і спадщину, яка помітна майже в кожному куточку Y.

«Є дуже мало програм, занять або заходів у Y, які б у мене не асоціювалися з Томоко», — каже Аннеке Матрай, колега-інструкторка з оздоровлення у YMCA Мілл-Крік. «Вона віддавала всю душу і серце в усе, що робила для Y. Вона допомагала робити речі веселими, але водночас наповненими особливим змістом».

Для Кейлін Брюер, персонального тренера та інструктора з оздоровлення в YMCA Мілл-Крік, дружба почалася з одного заняття Zumba у 2010 році. «Я думала, що просто йду на тренування», — розповідає вона. «Я й гадки не мала, що зустріну свою найкращу подругу». Разом вони започаткували традиції, які стали серцем Y у Мілл-Крік, зокрема благодійний захід Zumba Eve Cheer, який починався як недільне заняття за добровільні внески, а переріс у найбільший збір коштів філіалу. Сьогодні він збирає 100 або більше танцюристів, включаючи людей з інших філіалів Y та спортивних залів, і дає старт щорічній Громадській кампанії. Захід пережив навіть пандемію: коли Y закрився у 2020 році, Томоко перенесла його в онлайн-формат.

Сара Томпсон, директорка з питань здоров’я та благополуччя YMCA в Мілл-Крік, каже, що рушійною силою Томоко було переконання, що люди заслуговують на найкраще. «Вона справді прагнула досконалості», — ділиться Сара. «І вона відіграла величезну роль у тому, чому програма групових занять у Мілл-Крік є такою чудовою». Томоко годинами наставляла нових інструкторів, навіть коли це не стосувалося її власних занять. «Вона була дуже доброю і щедро ділилася своїм часом не лише з членами клубу, але й з іншими працівниками», — розповідає Сара. Під час пандемії вона проводила онлайн-тренування із Zumba та TRX і відповідала на кожен коментар у соціальних мережах. Сара вірить, що це допомогло зберегти зв’язок із членами клубу та повернути багатьох із них назад.

Інструктори, для яких вона була наставницею, привносять її вплив у кожне своє заняття. Аннеке вперше зустріла Томоко як учениця на її класі Hot Hula, а згодом сама стала інструкторкою завдяки їй. «До того, як я почала викладати, я навіть не могла говорити на публіці, щоб не заїкатися і щоб у мене не тремтів голос», — каже Аннеке. «Тепер я можу вести класи на 100 людей. У мене з’явилася впевненість, якої раніше ніколи не було». Аннеке досі вбирається в костюм перед Хелловіном і запрошує учнів одягати спортивну форму з командною символікою — цю звичку вона перейняла від Томоко. «Не минає й дня, щоб я не запитала себе, як би вчинила Томоко в тій чи іншій ситуації».

Дружні зв’язки Томоко виходили далеко за межі Y. Понад десять років вона їздила до Портленда на Pink Warrior PDX Zumbathon — захід, присвячений підвищенню обізнаності про рак молочної залози. З часом вона очолила команду з близько 15 учасників та співробітників і організовувала ці вихідні так, щоб вони могли зблизитися поза межами Y. Цей рік стане першим роком, коли Томоко не буде поруч. Спільнота Y продовжить цю традицію на її честь.

Її колеги кажуть, що традиції — це лише частина того, що вона залишила після себе. «Для Томоко ви ніколи не були просто людиною, яка прийшла на її заняття», — згадує Кейлін. «Невдовзі ви вже ставали її другом». Вона помічала, коли хтось пропустив заняття, святкувала дні народження та визначні події, і робила все, щоб новачки відчували себе частиною великої родини.

«Те, що ми робимо в Y, — це набагато більше, ніж просто фітнес», — зазначає Кейлін. «Це про душевний зв’язок. Томоко жила цим щодня».

Сара описує цей дух дуже просто: «підтримувати себе та один одного і єднатися разом». Кейлін каже, що Томоко досі всюди: «Вона в традиціях, які продовжують жити, у дружбі, що зав’язалася на її заняттях, в інструкторах, яких вона надихнула, і в спільноті, яка досі підтримує один одного».

«Томоко була втіленням усього, чим прагне бути Y», — каже Кейлін. «Вона об’єднувала людей, дарувала їм любов та відчуття прийняття і залишила свою спільноту кращою, ніж вона була до неї».