Коли Джо та його дружина Саманта цієї весни переїхали до Мукілтео, їм не терпілося освоїтися в новій громаді та знайти нових друзів. Джо присвятив понад 35 років Службі національних парків, 30 з яких — у Йосеміті, а Саманта, біологиня, також будувала кар'єру в цій службі. Обоє вийшли на пенсію наприкінці 2025 року та вирішили розпочати нове життя на узбережжі. Їхні пріоритети були простими: здоров’я, сім’я та друзі. І Y (YMCA) швидко стала важливою частиною кожного з них.

Тому, коли вони почули про Golden Getaway — виїзний табір для літніх людей від Y у YMCA Camp Casey, це здалося ідеальною нагодою познайомитися з такими ж однодумцями. Джо ділиться, що це сколихнуло теплі спогади про те, як він дитиною їздив до таборів із ночівлею. «Я був у захваті від можливості пережити це знову».

Табір не розчарував. Дивлячись на затоку П'юджет-Саунд, вони вперше побачили косаток — те, заради чого раніше спеціально подорожували до островів Сан-Хуан. На заняттях зі стрільби з лука Саманта вперше взяла лук до рук і завдяки кільком підказкам інструктора тричі влучила в ціль. «Чого ще можна побажати?» — каже Джо. У проміжках вони займалися йогою на стільцях, брали участь у фотоквесті та гуляли до державного парку.

Після десятиліть догляду за історичними будівлями в Службі національних парків Джо мимоволі дивився на Camp Casey очима рейнджера. «Мене справді вразив стан будівель, — зазначає Джо. — Ви робите величезні успіхи». Особливо йому припав до душі Будинок полковника. «Це чудовий дім, — додає він. — Безумовно, з великим потенціалом».

Коли сонце сідало, відпочивальники збиралися біля багаття, щоб поласувати десертом смор і поспілкуватися. Для Джо ці вечори стали серцем табору. «Багаття можуть творити справжнє диво, — каже він. — Сидіти біля вогню пізно ввечері та просто розмовляти — це щось направду особливе».

Табір також став чудовою можливістю завести нові знайомства, і вони сповна цим скористалися. Вони підтримують зв'язок із двома іншими учасниками табору, і всі четверо вже планують зустрітися знову.

Для тих, хто вагається, чи варто їхати до табору з ночівлею, Джо має просту пораду: «Виходити із зони комфорту — це нормально, — каже він. — З віком дуже важливо тримати розум активним і відкритим до нового».

Озираючись назад, він підсумовує свій досвід одним реченням: «Це перевершило всі наші очікування. Чудове місце, і ми чудово провели час». Єдине його бажання — щоб усе тривало трохи довше. «Я б точно проголосував за це».